Багато води спливло відтоді, як на цих берегах оселилися сильні й сміливі люди. Спорудили вони над річкою місто і дали йому ім'я Київ. Чимало друзів було в міста, чимало було й недругів. Не раз вороги-чужинці зазіхали на багатства Києва, руйнували й палили його. Але він, неначе невмирущий богатир, оживав знову й знову. І тепер стоїть красенем над Дніпром усім на добро і радість.
Веселим осіннім ранком ти біжиш до лісу. Осінь стеле тобі під ноги м'яке барвисте листя. Приємно шумлять над головою верхівки сосон і дубів. Придивися пильніше до сухих гілочок. Часто їхнє сплетіння нагадує фігурки звірів, птахів, казкових героїв. За допомогою ножика можна виготовити з гілячок цікаві дерев'яні іграшки.
Тиша оповила землю. Повітря застигло від холоду. Заколисаний хуртовинами, вдягнутий у теплу снігову шубу, спить ліс. Ніщо не порушує його спокою. Сняться деревам білі сни. Дрімають ялини й сосни, чітко виділяючись своїм темно-зеленим вбранням на білизні снігу. Очікують на тепло гаї і переліски. Мріють про весну опушені білим хутром берези й осики, клени і липи, граби і дуби.
Боже, як гарно буває літнього ранку, коли сходить сонце! Луки виблискують росяними краплинами, наче дорогими самоцвітами. Пташки, що ховалися на ніч десь по очеретинах, випурхують із своїх схованок. Легенькою пеленою здіймається туман над рікою. А гори під яскравим сонячним промінням вкриваються позолотою й блиском. Від світла й тепла життєдайного сонця розливаються чудові пахощі трав і квітів. Все навкруги прокидається від сну, набирає жвавості.
Обереги - наші давні і добрі символи. Їхнє коріння сягає глибини століть. Обереги - це наша оселя, усе, що в ній є, усе, що ми нажили, що одержали в спадок від своїх батьків та дідусів. Обереги - це все, чим ми збагатилися й освятилися. Хатній пожиток, діти, пісня, злагода та суперечка, добре слово, спогади в цій хаті - це все і є нашими оберегами.
Тарас Григорович Шевченко - славетний поет і художник. Він писав щиро, правдиво, чесно. Мав гарний голос, знав багато народних пісень і дуже гарно співав. Він любив кобзарів, бандуристів. І сам грав на кобзі й скрипці. Але життя його було тяжке. Рано залишився сиротою і поневірявся по світу, був на засланні, в солдатах. Він був справжнім співцем свого народу, знедоленої України.
У березні в зайчихи з'явилися зайченята. Від народження вони добре бачать і зодягнені в літнє вбрання. Сірий пухнастий клубочок у торішньому бур'яні завмер. Це зайченя. Нагодувала його матуся ситним молочком і побігла. Зголодніє маля, але з місця не зрушить. Так його не знайде ні лисиця, ні собака. Згодом пробіжить якась інша зайчиха і обов'язково підгодує малюка.
Тополі ростуть дуже швидко. Це стрункі та красиві дерева. Їх листя вбирає, затримує пил, фільтрує та очищує забруднене повітря. Тому ці дерева так часто можна зустріти на наших вулицях та в парках. Весною на тополях з'являються суцвіття-сережки. Після цвітіння вони опадають. Восени тополі схожі на велетенські свічки.
Палахкотять біля вікон живим вогнем розвихрені мальви. Шугають червоними, вогняними язиками під самісіньку стріху. Щороку ранньою весною з-під землі з'являється зелене пагіння. Потім на високих стеблах в'яжуться десятки бутонів, які зацвітають червоними, світло-рожевими і темно-пурпуровими парасольками. Здається, то не квіти, а чарівне намисто, сонячна хвиля, які манять до себе, дарують велику радість і щире захоплення.
Сонце швидко зайшло. На небі лишився круглий місяць та важкі, чорні хмари. Зірок майже не було. Обережно ступаючи між низенькими кущами ожини я вийшов на вузеньку доріжку. Вдень тут було радісно й весело. Куди не глянеш навкруги — все зелене, привітне. Тепер все навколо перемінилось. Кущі зелені стали темними, зробилися сумні, непривітні.
