Легенда про кульбабку   

Колись, дуже давно, жило на небі не одне велике сонечко, а безліч маленьких сонечок. Вони світили весь час і на землі не було ночі. Блідий місяць дуже заздрив їм, адже його зовсім не було видно. І якось, підкрадаючись  ззаду, одне  поскидав всіх з неба. Лише одному вдалося заховатися. Сонечко переховувалось доти, доки не виросло. Тоді вже хоч і воно не могло здолати місяця, але й він не міг вчинити з ним так, як з іншими його род ... Читати далі »

Кульбабка-мрійниця

Весняне Сонечко поцілувало новий паросток у маківку.
-- Рости, красунечко!
Вітерець обвівав, щоб не було так спекотно, час від часу повторюючи: "Тягнись вгору! Ближче до Сонечка.
Бджілка пролетіла над самим пуп'янком:
-- Розцвітай!
І квіточка розкрила свої пелюсточки.
Жовта-жовта, мов те Сонечко на небі.
Вона росла на пагорбі, і, хоча зовсім невеличка, та весняна зелена травичка не ховала від неї ні зеленого лісу зліва, що змійкою ховав у тіньку сількькі хати, Ні поля, одні ще зовсім чорні післ ... Читати далі »

Скульптура из проволоки. Робин Уайт

Больше работ ТУТ

Виявляється, що кульбабка — улюблена квітка сонячних зайчиків.

Ти, мабуть, помітив, як вона схожа на сонце, — кругла, сліпучо-жовта, і пелюстки розходяться на всі боки, наче промені.

В один з весняних днів, рано-вранці, всі сонячні зайчики, які тільки є на світі, збігаються на землю. І якби люди були спроможні бачити чарівне, вони б побачили, як своїми лапками сонячні зайчики розкривають тугі бутони кульбабок, і тоді вмить се ... Читати далі »