Масляна – історія та традиції свята
Масляна (інші назви Масниця, Пущення, Запусти, Колодій, Заговини, Сирний тощо) – останній перед Великим постом тиждень (цього року з 16 лютого по 22 лютого) – популярне народне свято, що дійшло до наших днів ще з язичницьких часів. Протягом Масляної проводились різноманітні обряди, гостини, гуляння. Молодь, приміром, в складчину влаштовувала вечорниці, де під час гулянь “для науки” прив’язували колодки-поліна тим парубкам і дівчатам, які не одружилися в попередні м’ясниці (період від Водохреща до Масляної). Щоб відкупитись від молодіжної громади “винуватці” ставили могорич. За іншим звичаєм, у понеділок Масниці заміжні жінки ходили по домівках та прив’язували „колодки” тим матерям, котрі не поодружували своїх дітей (звісно, тих, котрі вже були „на порі”) впродовж останніх м’ясниць.
В інших регіонах наряджали таким чином „стару бабу”, з якою всі танцювали, а потім проводжали з хати в сіни, а звідти заводили перевдягненого „старого дідуся”, що символізувало проводи Масляної і зустріч Посту: “Масляна, Масляна, яка ти мала, – якби ж тебе сім неділь, а посту одна”, – жартували люди.
Заміжні жінки влаштовували складніший обряд „колодкування”: жінки йшли до корчми або збиралися в когось у хаті й приносили із собою “колодку” — невеличке поліно, яке обвивали полотном, прикрашали стрічками, паперовими квітами. Одна з жінок імітувала народження з поліна Колодія й з цього моменту веселе святкування вечорами тривало цілий тиждень, бо ж у понеділок „колодка” „народилася”, у вівторок — „хрестилася”, у середу відзначали „похрестини”, у четвер „колодка” „помирала”, у п’ятницю її „ховали”, а в суботу — „поминали”. І попри ці сумні пригоди з “колодкою”, веселилися цілий тиждень однаково.
Обрядова їжа на Масляну — вареники з сиром і сметаною, гречані млинці. Оскільки вареники цього тижня годилося варити щодня, то й приповідка народилася: “Вареники доведуть, що і хліба не дадуть”.
Кожний день Масниці має певне значення, назву та цікаві звичаї:
Понеділок – звуть зустріч, так як існує повір’я, що перший млинець сам не їж, а біднякові віддай. 
Вівторок – звуть заігриш, в цей день червоні молодці доглядали собі наречених. 
Середа – ласуни, все тещі старалися догодити своїми млинцями коханим зятям, а й іншим гостям в ласощах, зрозуміло, не відмовляли. 
Четвер – розгул, в цей день працювати строго заборонялося, а ось гуляти й веселитися навіть дуже було потрібно. 
П’ятниця – тещині вечірки, в цей день зять приходив в гості до тещі з усякими ласощами, і тут вже вона пробувала його млинці. 
Субота – це посиденьки зовиці, вся рідня чоловіка зазвичай в суботу приходила в гості, добре б ще, якби і зовиця прийшла, але вона, на жаль, не завжди є. 
Неділя – проводи, або по-іншому прощення, в цей день всі ходять і просять вибачення у тих, кого ненароком або спеціально образили, та й взагалі у всіх підряд. Ну а вже після тижня млинців починався Великий піст .