У психологічній практиці, аналізуючи випадки дитячої «проблемності», «агресивності», «впертості», важко пригадати хоча б одну родину, яка, вирішуючи проблеми виховання, не застосовувала б фізичних покарань. Тут не йдеться про жорстоке поводження та фізичні тортури, але горезвісний куток та плескач по сідницях — явища, достатньо широко поширені. Мами, тата, бабусі, дідусі використовують їх як дисциплінуючі методи, засоби примушення дитини робити те, що «належить». Наслідуючи дорослих, діти також звертаються до насилля як до способу досягнення власної мети.
Кожен з батьків колись був дитиною і ходив у школу, тому батьки не з чуток знають, що таке шкільні конфлікти. Навіть якщо дорослий, будучи дитиною, не брав участь в конфлікті активно, а тільки був спостерігачем цього конфлікту, все одно переживання були досить великі, і впоратися з ними було непросто. Саме тому, коли батько дізнається, що у дитини в школі конфлікт, то в душі виникає буря почуттів і переживань. Іноді це страх і нерозуміння, іноді це злість і бажання всіх покарати. Як же діяти правильно, так щоб допомогти дитині, а не нашкодити?
Обсяг і характер домашніх завдань учнів загальноосвітніх навчальних закладів
Головним завданням сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення умов для розвитку і саморозвитку кожного учня, що реалізується через оновлення змісту навчальних програм, інноваційних технологій організації навчально-виховного процесу, в тому числі й організації домашньої самостійної роботи. Основною метою домашніх завдань є: закріплення, поглиблення і розширення знань, набутих учнями на уроці; підготовка до засвоєння нового матеріалу; формування в дітей уміння самостійно працювати; розвиток їхніх пізнавальних інтересів, творчих здібностей тощо.
Дитині вигідно вважати, що за його запізнення в школу
відповідають батьки. У цьому випадку вона може спокійно все проспати, а якщо
проспить, то може звинуватити маму, що вона її не розбудила. Якщо копнути глибше,
то у мами теж є внутрішня вигода цю відповідальність на себе звалити: в цьому
випадку вона відчуває себе турботливою мамою, якої потребує її дитина. Вона
відчуває свою необхідність.
Прийоми ефективного спілкуваннязі своєю дитиною!!!
Відкласти справи заради розмови з дитиною:
Під час
спілкування з дитиною не варто займатися іншими справами. Дитина може подумати,
що вона вас не така цікава, як, наприклад, комп’ютер.
Розмова на рівні зросту дитини:
Під час розмови
надзвичайно важливо знаходитися на рівні дитини, наприклад сісти разом на диван
або дорослому присісти. Це необхідно для встановлення зорового та емоційного
контакту.
