Тема. Мандри по слов’янських країнах.

 Мета: знайомство із слов’янськими країнами, розучування пісень  «Перепілонька», «Гуде вітер вельми в полі»; розвивати навички активного сприйняття музичного твору, розвивати музичну пам'ять, спостережливість, розвивати образне мислення; виховувати інтерес до культури слов’янських країн, поважати їхні традиції та звички.

                                                            Хід уроку

І. Організація класу

ІІ. Повідомлення теми уроку

Бесіда

- Музика відіграє важливу роль у зміцненні культурних зв'язків між народами. У кожного народу є своя національна музика. В одних вона істотно відрізняється, в інших вона дуже близька до української. Діти! Якої країни музика дуже схожа до української? (Діти відповідають)

- Так, це білоруська та російська. Білоруси, росіяни і ми, українці походимо від слов'ян. У IX-XI ст. територія сучасної Білорусії входила до складу давньоруської держави - Київської Русі, яка пізніше розділилася на окремі князівства - так почало формування білоруської народності, її мови, культури, звичаїв. Кордон між Росією та Білорусією проходить на півночі нашої держави.

ІІІ. Основна частина уроку

Бесіда

- Музика російського та білоруського народу мають багато спільних рис. Зараз ми послухаємо білоруський народний танець «Бульба».

Слухання музики.

-Який має характер цей твір?

-Які б рухи ви виконали, слухаючи цю музику?

(Діти імітують рухи танцю. Вчитель показує ілюстрації з народними національними костюмами Білорусії).

- Музика білоруського та російського народу дуже близькі, оскільки люди спілкуються між собою, та існує Історична культурна спорідненість. Російський композитор Родіон Щедрін в одному із своїх концертів передав характерні особливості та настрій російських частівок.

- Діти, що таке частівка?

(Учні дивляться у свої музичні словники і відповідають).

- Частівки - це російські народні пісні, які складаються з багаторазового повторення невеличких куплетів.

- За змістом, діти, частівки різні від гострої сатири та пустотливого гумору, до ліричних роздумів. Родіон Щедрін використав тему російських частівок і розвинув їх у своєму інструментальному творі, який так і називається «Пустотливі частівки».

Бесіда про українські традиції

Рушник на Україні – символ любові та вірності. Раніше рушники були в кожній оселі. Ними ушановували появу немовляти в родині, прикрашали хліб на столі, зустрічали рідних і гостей, виряджали в дорогу.

Рідна мати моя, ти ночей недоспала,

Ти водила мене у поля край села,

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Андрій Малишко

Сьогодні вишиємо музичний рушник; його орнаментами стануть мелодії.

Слухання. «Пісня про рушник»

Послухайте перший музичний орнамент – «Пісню про рушник». Для всіх, хто живе в Україні, ця пісня є образом любові до своєї родини, рідної землі та народу.Слова «Пісні про рушник» написав Андрій Малишко. Уважно вслухайтеся в них.

«Пісня про рушник»

Сл. А. Малишка,

муз. П. Майбороди

Аналіз прослуханого твору

Про що розповіла пісня?

Який характер мелодії пісні?

Які почуття втілили в пісні поет і композитор?

Розповідь про рушники різних регіонів України

Ми послухали захоплюючі музичні орнаменти, а тепер розгляньте вишивані!

Кожен регіон України має свої особливості оздоблення рушників. Наприклад, жіночі фігури, пташки і тварини – візерунки з Поділля. На Київщині, Полтавщині, Чернігівщині та Житомирщині переважають рослинні візерунки у формі вазонів. Яскраві кольори - це особливість Галичини, Буковини та Закарпаття. На Полтавщині переважають червоний, чорний і синій кольори. Червоний колір символізує кохання та радість, чорний – смуток і тугу.

Люди інших національностей, що населяють Україну, теж мають рушники з неповторним оздобленням і колоритом.

Які символи ви бачили на рушниках у вашій місцевості?

Спів із нот

Мелодії, записані нотами, нагадують орнамент вишивки. Спробуймо розшифрувати «нотний орнамент».

Назвіть ноти в ритмі.

Просольфеджуйте кожен голос окремо.

Просольфеджуйте у два голоси.

Проспівайте поспівку зі словами.

Демонстрація коломийки «Підійдемо до калини»

Калина є найпоширенішим образом українських рушників, і в музиці теж. Її оспівували в піснях; з калини робили сопілки. А сьогодні ми вивчимо коломийку «Підійдемо до калини».

Пригадайте, що таке коломийка.

Коломийка – це українська народна гуцульська пісня типу частівки.

Ця назва походить від міста Коломия, що на Івано-Франківщині.

Розучування коломийки «Підійдемо до калини»

Підійдемо до калини,

Виберемо гілку,

І для нас мій батько зробить

Новеньку сопілку.

Навчимося на сопілці

Ми чудово грати,

Щоб усі пісні народні

Українські знати.

Виразно прочитайте текст коломийки.

Прочитайте текст коломийки в ритмі.

При розучуванні мелодії зверніть увагу на кількість фраз, їх подібність і відмінність.

Караоке. Коломийка «Підійдемо до калини»

Питання

Що символізують українські рушники?

Які символи вишиті на рушниках?

Які пісні про рушник вам відомі?

Розповідь з елементами бесіди

Ви знаєте, як наші предки зустрічали дорогих гостей? На знак поваги їм підносили хліб-сіль на вишиваному рушнику, який завжди був символом гостинності. Це давня і дуже хороша традиція. У вашій сім’ї є вишивані рушники?

Відомості про призначення українського рушника

Історія рушника дуже багата. Колись під час будівництва хати рушниками підіймали сволоки – балки, які підтримують стелю в будівлях. А потім ці рушники дарували майстрам. Існують також обрядові рушники, на яких приймали новонароджених. На заручинах наречена пов'язувала сватам рушники через плече, але лише в тому випадку, якщо давала згоду вийти заміж.

На весіллі молодій парі рушниками зв’язують руки. Таким чином молодятам бажають щасливого подружнього життя. Щоб провести такий обряд, рушник потрібно було спочатку вишити. Саме цим дівчата займалися до весілля.

У народних піснях, легендах і переказах підготування до весілля навіть опоетизовано. У вишитих орнаментах кожна дівчина відтворювала свої думки, почуття та сподівання на щасливу долю.

Поряд із обрядовим призначенням, рушники широко використовували в побуті. Сьогодні це важко уявити, адже вишитий рушник – рідкісна річ.

Колись він був цілком буденним. Рушники й назви мали відповідні: «стирок» для посуду, «утиральник» для рук і обличчя.

Часто рушники можна побачити у шкільних аудиторіях над портретом Великого Кобзаря. Це теж давня традиція наших предків. Вишиті рушники – неодмінна окраса кожної селянської хати. У минулому їх вішали над іконами, пізніше – також над портретами Тараса Григоровича Шевченка чи народними картинками. Такі рушники називали «наобразниками» чи «божничками».

Відомості про побудову симетричної форми

У рушниках використані художні засоби. Перш за все, це образ-символ рушника, а також кольори, орнамент і композиційна побудова. А народна художниця-вишивальниця обов’язково зверне увагу на техніку вишивки. Розгляньмо образи-символи, орнамент і кольорову гаму рушників.

Розгляньте рушники і визначте їх образи-символи.

Це може бути фантастичний кінь із крилами, вершник, жіночі фігури з птахами або рослинні форми: гілки з квітами, що складені в букет.

Яким є орнамент: горизонтальним чи вертикальним, рослинним чи геометричним?

Які кольори використала майстриня?

Опишіть композицію вишивки на рушнику

Нині в усіх областях України як взірці для вишивання можна придбати друковані картинки з побутовими сценами народного життя: «Біля колодязя», «Несе Галя воду» та інші. Їх гумористичний або ліричний зміст, яскравість кольорів, легкість виконання хрестиком приваблюють багатьох. Крім того, прислів’я і приказки надають цим побутовим картинам повчального характеру, відкривають простір для фантазії.

Практична робота «Виготовлення настінної прикраси у вигляді рушника»

Сьогодні ми виготовимо настінну прикрасу у вигляді рушника. А щоб було ще цікавіше, зробимо це в парі з сусідом по парті!

Покладіть перед собою аркуш білого паперу, який завдяки вашій творчості має перетворитися на половину яскравого кольорового рушника.

Найпоширенішим декоративним елементом, яким прикрашали рушники, є «дерево життя» або простіше його зображення – «вазон».

Будьте уважні! Зображення на обох частинах мають бути однаковими, оскільки ми з двох «полотен» складемо один рушник-сувенір. Кожен з вас має вирізати відразу по два однакові елементи. Для цього узгодьте, хто підготує зображення стебла з листям у глечику чи вазі, а хто – виріже квіти.

Простим олівцем намічаємо висоту «вазона» і місця розташування квітів.

Вирізаємо з кольорового паперу відразу всі площини, необхідні для деталей декоративної композиції.

Для стебла з листям беремо відразу два аркуші, складаємо їх навпіл. Уважно слідкуючи за збереженням згину, малюємо простим олівцем контури майбутнього зображення.

Охайно вирізаємо намальовані деталі.

Розміщуємо стебла в потрібному місці на білому «полотні».

Для вирізування найбільшої квітки, яка буде на верхівці нашого стебла, беремо два підготовлені квадратики відповідних величини та кольору. Двічі складаємо їх навпіл, щоб утворилися маленькі квадратики.

Складаємо квадратики по діагоналі.

Виготовляємо ще одну таку заготовку.

Максимально використовуючи діагональ, вирізаємо в напрямку згинів половинку пелюстки майбутньої квіточки.

З кожної заготовки ми отримали по дві чотирипелюсткові квітки, які можна скласти в шаховому порядку і приклеїти одна на одну. Відразу склеюємо обидві квіточки і розміщуємо їх на верхівці стебла.

У такий самий спосіб вирізаємо решту квітів меншого розміру.

Два однакових клаптики кольорового паперу згинаємо навпіл, наносимо зображення половини глечика.

Вирізаємо глечик по нанесених контурах.

Наклеюємо елементи композиції.

Щоб отримати завершений виріб, потрібно обидві його частини з’єднати за допомогою клею.

Питання

Які образи-символи прикрашають рушники?

Який найпоширеніший декоративний елемент оздоблення рушників?

Яка колірна гама рушників характерна для вашої місцевості?

ІV. Підсумки уроку

Сьогодні в нас вийшла чудова подорож! Нехай вічне мистецтво вишиваного рушника прикрашає ваші оселі, ушановує немовлят, рідних, гостей, прикрашає хліб на столі, виряджає у щасливу дорогу і грає над вами веселкою!